Музейная акция для детей с ограниченными 

возможностями. Сегодня был один из самых

 необычных дней в моей жизни:) Очень приятно

 осознавать, что мы делаем кого-то хоть на

 мгновение счастливее. 

Для этого стоит жить и творить:)

"Богатыри" факультета :)

Ежегодно у нас в академии проводится спартакиада по различным видам спорта. Особый интерес для меня имели соревнования по жиму штанги лёжа (это там, где парни пытаются поднять от груди штангу), которые проходили 26 февраля 2014 года. У нас в академии они проводятся по следующим правилам: участники поделены на 4 весовых категории (оно и понятно, было бы странно видеть как парень с весом 60 кг пытается поднять вес больше, чем его конкурент с весом 90 кг). В первой весовой категории участвуют все, у кого вес меньше 60 кг, во второй — от 60 до 67 кг, в третьей — 68-75 кг, в четвертой — все, у кого вес выше 75 кг. У каждого участника есть 3 попытки что бы поднять штангу.  От нашего факультета в этом году в соревнованиях принимали участие: Игорь Опрышко, Макс Папин, Стас Сологуб и Я, Макс Сологуб. Стас попал в первую категорию, Игорь и Макс Папин — во вторую, Я – в третью.

Все получили массу приятных эмоций и заряд позитива. Зрители нас поддерживали, а мы боролись за честь факультета и призовые места. По итогам соревнований наш факультет поделил І-ІІ места с факультетом музыкального искусства. Призовые места в своих категориях заняли: Стас Сологуб (І-е место, поднял 85 кг), Макс Папин (ІІ-е место, поднял 90 кг), и Я (ІІ-е место, поднял 110 кг).

Кто бы мог подумать, что на музейном отделении такие богатыри учатся? Конечно, а как же памятники защищать:)

Студент 4 курса, Макс Сологуб.

Хочется поблагодарить наших хороших мальчиков за то, что они с достоинством отстаивают на спортивных соревнованиях честь всего факультета культурологии. И с года в год всегда занимают только призовые места. Вы большие молодцы! Гордимся вами! Желаем не останавливаться на достигнутом и устанавливать новые весовые рекорды!  Ждем ваших новых побед в следующем учебном году:)))

         Сегодня мы проводили театрализованную экскурсию-спектакль для детей с ограниченными возможностями. Точнее, планировали только экскурсию, а получился целый фестиваль. Было все: и экскурсия, и мастер- класс по изготовлению кукол-мотанок и оздоровительная дыхательная гимнастика, и демонстрация приемов дзю-до и самообороны ))

Ну и конечно же не обошлось без наваристого кулеша, которым мы угостили всех наших гостей) Ярким окончанием праздника стал мини-концерт наших вокалистов: Натальи Задерихиной и Ярослава Лихолетова, под песни которых к музею стали подтягиваться даже местные жители, которые организовали дискотеку.
Мы, конечно, не профессиональные актеры, но нашей целью было порадовать деток,которые приехали к нам на праздник и подарить всем гостям хорошее настроение, что, судя по радостным лицам и крикам : "Спасибо!" у нас получилось!
         Хотим выразить благодарность всем, кто принимал участие в организации и проведении мероприятия, проведения мастер-классов или просто тем, что согласился быть волонтером! Спасибо!)

Фото-отчет и подробные комментарии скоро появятся на нашем блоге, следите за новостями!) 

        Завтра, состоится выездное мероприятие студентов-музееведов ХГАК! Благотворительная акция - экскурсия-спектакль для детей с ограниченными возможностями.
                                                                            

                                                          Удачи нам ребята!

                   Настало твое время (((

Всех, всех, всех поздравляем со Светлым праздником Пасхи!!!
Христос Воскрес!

  Україна традиційно вважається співочою країною і цей статус зобов’язує, погодьтесь! Пісня лунає для нас з самої колиски і живе в душі усе наше життя. Тож не дивно, що для того, щоб знайти нові голоси, в Україні проводяться різноманітні талант-шоу, кастинги, конкурси та фестивалі. Та якщо подумати, яке відношення пошук нових виконавців стосується музейного відділення? Безпосереднє! Як то кажуть талановита людина - талановита у всьому.  

 Це можна сказати і про нашу Наташку) 

Ой, вибачте, про Наталію Владиславівну Задєріхіну.  Як можна вже було зрозуміти, першочергово піде мова, саме про співочий талант Наташі, та це далеко не все що вона вміє.

На дозвіллі, коли вона не вчить слова пісень і не влаштовує сольні концерти для сусідів, створює маленькі витвори мистецтва.

Їхню художню та естетичну цінність лишаю на ваш розсуд, та такі маленькі дива не лишають байдужими.

  

  Та все ж таки повернемося до музики. Нещодавно в славетному місті Лева проводився міжнародний фестиваль-конкурс мистецтв «Golden Lion». Подібні заходи в Україні не новина і періодично відбуваються у різних містах країни. В цих фестивалях-конкурсах приймають учать не тільки вокалісти та музиканти, але й хореографи, театральні діячі й просто творчі люди. Коли Наташка дізналася про цей конкурс, вона просто не могла не прийняти в ньому участь! Отак ми зібрались, купили квитки і поїхали підкорювати львівський фестиваль. Нажаль через відносно невелику кількість учасників з трьох конкурсних днів лишився тільки один і в нас був аж цілий вільний день, та у Львові це не проблема;)

  Отримавши масу яскравих вражень від міста, Наташку охоплювало приємне хвилювання перед виступом.

Приготування, невеличка репетиція, макіяж, костюм….і три кроки до сцени. 

Ноти, слова, музика…як вирій – це захоплює і вже не відпускає.

Пісні які виконувала Наташа, не лишили байдужими суворе журі, і вони були досить щедрі на бали. 

 

Та й як не захопитись, в один момент, такою ліричною, а в інший,веселою та грайливою дівчиною?

  

  Цей фестиваль, окрім незабутніх вражень,  яскравих емоцій та нового досвіду, лишив Наталії Владиславівні пособі  маленький сувенір – диплом лауреата 3 ступеня! Що не кажи, а це досягнення, буде що дітям показати;)

Та це вже не перший диплом на рахунку Наташки. У рідному місті Харкові вона вже отримувала диплом, також, лауреата 3 ступеню на міжнародному фестивалю-конкурсу мистецтв «Grand music fest».

Як то кажуть, стабільність.))))

  

Звичайно зупинятись на досягнутому ніхто не збирається, попереду ще дуже багато важкої, але цікавої і головне улюбленої роботи. 

Можна тільки побажати натхнення та наполегливості, та їй цього не бракує…;)  

P.S. Для усіх бажаючих послухати пісні у виконанні Наташки запрошую на цей сайт, не бійтесь, це не вірус - FlyMusic

Автор: К.Д.Ю.

Багата Україна на поетичні таланти... Мабуть, кожен із нас, хто знайомий з українською поезією, погодиться з цією тезою. Існує безліч чудових віршів, поем добре відомих поетів, які  захоплюють і чарують нашу душу. Проте, скільки гарних авторів для нас ще не відкрито... 

Радує те, що існує та розвивається молода сучасна українська поезія, яка, частіше за все, лунає із уст старшокласників і студентів. Дякуючи мистецтву поетичного слова, вони відображають свої думки, почуття, переживання... Серед моїх друзів також є поети-аматори, вірші яких мені дуже подобаються. Тому вирішила розповісти про них і вам, шановні читачі блогу.  Цього разу хочу познайомити вас із талановитою дівчиною, яка захоплюється поезією вже дуже давно, студенткою V курсу музейного відділення - Кучер Іриною. За моїм проханням вона трошки написала про своє захоплення:

"Іноді, я не знаю, як провести час. Особливо, коли вся робота зроблена, соціальні мережі набридли, а на вулиці дуже погана погода, наприклад завірюха чи страшенний дощ з грозою. Більшість на питання «чим себе зайняти?», відповідають дуже коротко, але  однаково: «Лягай спати». Але як не дивно, то й сну немає…..

Тому, в таку годину, коли на душі сумно, а буває, що й радієш сьогоднішнім краплям дощику, я беру до рук кулькову ручку, невеличкий папірець і пишу вірші.

Ще з дитинства у мене прокинулася любов до поезії та співу. Я не дуже полюбляла казки (я їх перечитую зараз, бо соромно, що знаю лише «колобка», та «курочку Рябу»), а ось  маленькі вірші з чотирьох рядків, просто обожнювала, навіть у школі залюбки вивчала творчість Т.Шевченка, Л.Костенко, В.Сосюри. Мені здається, ніщо так не передає своє відчуття, свою душу, своє серце, як це передають рядки прекрасного вірша чи чудової пісні.

Щодо особистої творчості, то мої перші вірші були написані в 10 років, але вони завжди викликали сміх у моїх рідних. Чому? Тому що, вони були приблизно такі:

Сонце зійшло,

Вітер гуляє,

Хмаринки пливуть,

Настрій чудовий…

Чим же не Маяковський? : )  Більш-менш, непоганий вірш я склала в 12 років, він коротенький, дитячий, але це єдиний вірш, який я ніколи не забуваю і знаю без повторення:

На галявині у лісі,

Білочка гриби збирає,

І на дереві високім,

Під листочками ховає,

Щоб узимку в завірюху

Було їсти, що в дуплі,

І не тільки їм із татом,

а й маленькій дітворі.

Моя поезія наповнена різноманітними темами,  і ,до речі, початок моєї творчості не був присвячений ліричному коханні, як це зазвичай буває в 15 років, мої вірші були романтичні, але ця романтика була пов’язана з любов’ю до природи, до неймовірно чудових крейдяних гір  та річок моєї Дворічанщини:

 Як добре встати рано на зорі,

Коли співають в лузі солов’ї,

Босоніж росяною стежкою пройти,

Туди, де косять трави косарі,

Так хочеться піти на край землі,

Де сходить сонце з-за гори,

Промінчик свій ясний воно кидає,

І все навколо вмить тут оживає,

Мов серебром роса на квітах виграє,

Легенький вітерець із житом заграє,

І жайворонок в небі заспіває,

Бо новий день раденько він вітає,

І по траві високій я іду,

Й радію я, що я живу,

В оцій красі, і злагоді, й любові,

В гармонії з добром в самій природі,

Як добре встати рано на зорі,

Коли співають в лузі солов’ї.

Мені не байдуже, минуле та майбутнє моєї Батьківщини, тому ціла купа рядків присвячена саме історії рідної неньки України. Особливо такі теми, як голод та війна. В віршах хочеться відобразити свою повагу та любов до своєї вітчизни.

…..Хай розквітає, багатіє, квітне,

Бо Батьківщина лиш одна в нас є,

А хто цього ніяк не зрозуміє,

То майте сили їм сказати це…

 Звичайно зі своєю поезією виступала в різних конкурсах, їх друкували у районній газеті, навіть є невеличка брошура. Завжди презентую свої вірші, як особисте хобі. У 2007 – 2008 році,   брала участь у конкурсі, який проходив на базі Дворічанського ліцею - «Творчість молодих поетів», де посіла 1 та друге місце, після чого їздила на обласний конкурс «Поети Слобожанщини» (звідки повернулася дуже засмученою, бо була сильна критика). У 2009 році, я декламувала свої вірші на районному конкурсі «Випускник року», а в 2013 р. на мій вірш «Моя Дворічна, мила й дивовижна…» написана музика і так званий гімн, дуже часто виконується на святі «День Громади» у Дворічній.

Я полюбляю складати вірші, в них  відображаю своє життя, в основному  пишу їх лише для себе, це як щоденник, де є рядки щасливого і нещасливого кохання, про подорожі,  про будні, про друзів та звичайно ж про свою родину, яку я люблю більше всього на світі….

На щастя і на радість, знаю я,

Існує в світі цім моя сім` я,

Ще із дитинства всяк бувало,

Сварився тато і жаліла мама,

Добра і щастя ви мені бажали,

Тому й ночей своїх не досипали.

Моя сім` я, мій тато і матуся,

Кохаю вас!

У вас я жити вчуся,

Що я без Вас?

Пустеля у пісках,

і одинокий птах у небесах.

Я знаю, все буває у житті:

Печалі, радості, тривоги,

І часом у далеку далечинь,

Ведуть з домівки нас дороги.

Та повертаюся з далеких я доріг,

На свій, на рідний, 

батьківській поріг,

Чекає тут завжди мене сім` я,

Ніколи і ніде не зраджу Вас і я!"

Як на мене, поезія Ірини чудова. Адже, що може бути краще за любов до рідної землі та своєї сім`ї. Тому, бажаю Ірині творчого натхнення, продовджувати свій поетичний шлях і надалі створювати нові прекрасні вірші.

Підготувала: Каріна.