среда, 2 апреля 2014 г.

Багата Україна на поетичні таланти... Мабуть, кожен із нас, хто знайомий з українською поезією, погодиться з цією тезою. Існує безліч чудових віршів, поем добре відомих поетів, які  захоплюють і чарують нашу душу. Проте, скільки гарних авторів для нас ще не відкрито... 
Радує те, що існує та розвивається молода сучасна українська поезія, яка, частіше за все, лунає із уст старшокласників і студентів. Дякуючи мистецтву поетичного слова, вони відображають свої думки, почуття, переживання... Серед моїх друзів також є поети-аматори, вірші яких мені дуже подобаються. Тому вирішила розповісти про них і вам, шановні читачі блогу.  Цього разу хочу познайомити вас із талановитою дівчиною, яка захоплюється поезією вже дуже давно, студенткою V курсу музейного відділення - Кучер Іриною. За моїм проханням вона трошки написала про своє захоплення:

"Іноді, я не знаю, як провести час. Особливо, коли вся робота зроблена, соціальні мережі набридли, а на вулиці дуже погана погода, наприклад завірюха чи страшенний дощ з грозою. Більшість на питання «чим себе зайняти?», відповідають дуже коротко, але  однаково: «Лягай спати». Але як не дивно, то й сну немає…..
Тому, в таку годину, коли на душі сумно, а буває, що й радієш сьогоднішнім краплям дощику, я беру до рук кулькову ручку, невеличкий папірець і пишу вірші.
Ще з дитинства у мене прокинулася любов до поезії та співу. Я не дуже полюбляла казки (я їх перечитую зараз, бо соромно, що знаю лише «колобка», та «курочку Рябу»), а ось  маленькі вірші з чотирьох рядків, просто обожнювала, навіть у школі залюбки вивчала творчість Т.Шевченка, Л.Костенко, В.Сосюри. Мені здається, ніщо так не передає своє відчуття, свою душу, своє серце, як це передають рядки прекрасного вірша чи чудової пісні.
Щодо особистої творчості, то мої перші вірші були написані в 10 років, але вони завжди викликали сміх у моїх рідних. Чому? Тому що, вони були приблизно такі:
Сонце зійшло,
Вітер гуляє,
Хмаринки пливуть,
Настрій чудовий…
Чим же не Маяковський? : )  Більш-менш, непоганий вірш я склала в 12 років, він коротенький, дитячий, але це єдиний вірш, який я ніколи не забуваю і знаю без повторення:
На галявині у лісі,
Білочка гриби збирає,
І на дереві високім,
Під листочками ховає,
Щоб узимку в завірюху
Було їсти, що в дуплі,
І не тільки їм із татом,
а й маленькій дітворі.
Моя поезія наповнена різноманітними темами,  і ,до речі, початок моєї творчості не був присвячений ліричному коханні, як це зазвичай буває в 15 років, мої вірші були романтичні, але ця романтика була пов’язана з любов’ю до природи, до неймовірно чудових крейдяних гір  та річок моєї Дворічанщини:

 Як добре встати рано на зорі,
Коли співають в лузі солов’ї,
Босоніж росяною стежкою пройти,
Туди, де косять трави косарі,
Так хочеться піти на край землі,
Де сходить сонце з-за гори,
Промінчик свій ясний воно кидає,
І все навколо вмить тут оживає,
Мов серебром роса на квітах виграє,
Легенький вітерець із житом заграє,
І жайворонок в небі заспіває,
Бо новий день раденько він вітає,
І по траві високій я іду,
Й радію я, що я живу,
В оцій красі, і злагоді, й любові,
В гармонії з добром в самій природі,
Як добре встати рано на зорі,
Коли співають в лузі солов’ї.
Мені не байдуже, минуле та майбутнє моєї Батьківщини, тому ціла купа рядків присвячена саме історії рідної неньки України. Особливо такі теми, як голод та війна. В віршах хочеться відобразити свою повагу та любов до своєї вітчизни.
…..Хай розквітає, багатіє, квітне,
Бо Батьківщина лиш одна в нас є,
А хто цього ніяк не зрозуміє,
То майте сили їм сказати це…
 Звичайно зі своєю поезією виступала в різних конкурсах, їх друкували у районній газеті, навіть є невеличка брошура. Завжди презентую свої вірші, як особисте хобі. У 2007 – 2008 році,   брала участь у конкурсі, який проходив на базі Дворічанського ліцею - «Творчість молодих поетів», де посіла 1 та друге місце, після чого їздила на обласний конкурс «Поети Слобожанщини» (звідки повернулася дуже засмученою, бо була сильна критика). У 2009 році, я декламувала свої вірші на районному конкурсі «Випускник року», а в 2013 р. на мій вірш «Моя Дворічна, мила й дивовижна…» написана музика і так званий гімн, дуже часто виконується на святі «День Громади» у Дворічній.
Я полюбляю складати вірші, в них  відображаю своє життя, в основному  пишу їх лише для себе, це як щоденник, де є рядки щасливого і нещасливого кохання, про подорожі,  про будні, про друзів та звичайно ж про свою родину, яку я люблю більше всього на світі….

На щастя і на радість, знаю я,
Існує в світі цім моя сім` я,
Ще із дитинства всяк бувало,
Сварився тато і жаліла мама,
Добра і щастя ви мені бажали,
Тому й ночей своїх не досипали.
Моя сім` я, мій тато і матуся,
Кохаю вас!
У вас я жити вчуся,
Що я без Вас?
Пустеля у пісках,
і одинокий птах у небесах.
Я знаю, все буває у житті:
Печалі, радості, тривоги,
І часом у далеку далечинь,
Ведуть з домівки нас дороги.
Та повертаюся з далеких я доріг,
На свій, на рідний, 
батьківській поріг,
Чекає тут завжди мене сім` я,
Ніколи і ніде не зраджу Вас і я!"

Як на мене, поезія Ірини чудова. Адже, що може бути краще за любов до рідної землі та своєї сім`ї. Тому, бажаю Ірині творчого натхнення, продовджувати свій поетичний шлях і надалі створювати нові прекрасні вірші.

Підготувала: Каріна.


Комментариев нет:

Отправить комментарий